Моє село

Моє рідне село! Моя добра мала Батьківщино!

Процвітання тобі побажаю я знову і знов!

Хай щаслива зоря, земляки мої, вас не покине!

Нехай з вами завжди будуть Віра, Надія й Любов!

Добрий день, шановні гості та жи­телі села!

Добрий день всім, хто тут зібрався нині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!

Сьогодні ми раді вітати всіх присут­ніх на святі села Гор’янівка.

  Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А ще він починається із мами­ної пісні колискової. Для кожної людини найдорож­чий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі на­ше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут жи­вуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського.

Ведучий.

Село моє, краплиночка на карті,

у світі невідоме, та дарма.

Ну, а чого без нього були б варті

ми з вами, кожен зокрема.

  

    Село наше красиве і квітуче. Але все ж справжньою його окрасою є люди. Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч, вони скромні і працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя – то джерело людської мудрості і самовідданості. Немало добрих слів може сказати про моїх земляків господиня села, сільський голова Галина Павлівна Романова.

(Виступ сільського голови)

       Село моє - це наша велика родина,

наше коріння і батьківщина,

материнська пісня і біла вишня у саду,

це наша сповідь і турбота,

батьків моїх щоденная робота.

Тут моє дитинство босоноге,

стежина в школу на зорі,

тут наші ще не сходжені путі.

Село моє, ти радість, ти доля моя,

єдина для нас ти земля,

розкішний вінок ти із рути і м'яти,

         як же тобі пісень не співати.

Пісня

Ведуча.

Із привітальним словом до вас звертається голова районної державної адміністрації ________________________________________________________

Ведуча.

Рідне село! Воно справді зігріває душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де б ми не були, а невидимі промінчики притягу­ють до себе, кличуть із далеких доріг до рідного се­ла, до отчого дому.

Здається, нема нічого кращого на світі за побачен­ня із знайомими вулицями, батьківською хатою.

Я люблю тебе, отчий мій краю!

 Я люблю тебе, рідне моє село!

До небес твою душу здіймаю —

до землі я схиляю чоло.

       Село моє, для мене ти єдине,        

       криниця чиста з саду вигляда,

хатина біла, сонях біля тину -

така моя батьківська земля.

Ведучий.    До    слова    запрошуються    гості:

__________________________________________________________________

Ведуча.

Моє село, серпанком оповите,

До щему наймиліше на землі...

Окрайчик неба у зеленім житі,

Що світиться, мов зірочка, в імлі.

Правічне поле, де медова кашка,

 Неначе море сонячне шумить

І вигляда замріяна ромашка,

І волошковий всесвіт жебонить.

Ведучий.    До    слова    запрошується    : _________________________________

______________________________________________________________________________________

    

     Рідне наше село! Звідки витоки на­шої любові до нього? Можливо із бать­ківського дому, із того поля, на якому ростуть золотаві жита і пшениці. Село - наш дім, наше коріння і доля.

     На сьогодні наше село вабить до себе диво­вижною пишнотою садків, зеленню верб. Не­зважаючи ні на що: лихоліття, життєві склад­ності, воно живе. Головним життєдайним джерелом є люди, які творять історію, невтом­но працюють, будують, садять садки, орють землю, народжують дітей.

   Славиться наше село довгожителями. Найстарші жителі нашого села – це     ________________________________________________________________________________________________________________________________________.

Учасник бойових дій, він же – найстаріший чоловік – Стефанович Степан Матвійович – 85 років.

 Для найстарших жителів села  звучить пісня ___________________________________________________________________

    З чого починається село? З дороги, над якою схилилися верби в зажурі? З домі­вок, що усміхаються віконцями, з працьовитих і гарних людей? Чи, може, воно починається з веселого, щасливого дитячого сміху?

Село живе, коли не сплять лелеки,

 Із виріїв вертаються далеких,

Приносять діток до домівок тихих,

Нас захищають і відводять лихо.

 Село живе, коли сміються діти,

Коли у травах пломеніють квіти.

 Нещодавно з’явилася на світ і наймолодша жителька села – Лебедюк Ангеліна Сергіївна. Діти - це майбутнє нашого села. І коли на­роджується дитина в родині - це радість для кожного члена сім'ї. Хай зростає маленька на радість людям і батькам.

Для щасливих родин, маленьких і поважних жителів села, для всіх гостей і земляків лунає музичне вітання від ________________________.

 Ведучий.

Сьогодні, у день села, святкують свої дні народження і ________________

Ведуча.          

Нехай пісні милозвучні

 Для вас лунають знов і знов,

 Хай будуть в серці нерозлучні Надія, Віра і Любов.

 Хай вам всміхається доля журавлина,

 Поля розлогі колосом цвітуть,

Червоні ягоди калини

 Дарують хай щасливу путь.

Для наших іменинників звучить пісня

До тебе ніколи не пізно

Мені повертатись було.

 Спасибі за хліб і за пісню

 Тобі, моє рідне село!

Яке буває скупе життя для жіночої долі на солодкі щемливі миттєвості радості і краси! Яке воно щедре на гіркий і кислий присмак буденності. В нашому селі живуть одинокі люди. ________________________________________________

Та люди з обмеженими можливостями __________________________________

     Нехай гарні пісні зігріють ваші серця, нададуть затишку в душах.

Моє рідне село!

Я не можу тебе не любити,

Твоїх довгих стежин

І прозору небесну блакить.

Ведуча.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти,

        Лиш доти варто в світі жити,

       Поки живеш і квітнеш ти.

Ведучий.

  Безмежно горді ми, що живемо у цьому чарівному волинському краю. Віримо, що майбутнє нашого села буде гідним продовженням його славної історії.

Споконвіку наше село славилось тру­дівниками. В усі часи наші хлібороби працювали на землі. І хоч зараз важкий економічний час, але в селі люди сумлінно трудяться. Сьогодні ми хочемо Висловити подяку за  активну участь у громадському житті села Воскобойник Галині Миколаївні, директору ПП «Олика – агро» ____________________________________________________________________.

Музичний номер

Моє село - це батьківський поріг,

 Заквітчаний барвистими квітками.

Мене чекають тисячі доріг.

 Та лиш одна - в село, до мами.

      Сьогодні на цьому святі зібралися найрідніші люди, ті, чиє босоноге дитинство пробігло дорогами нашого села. Тут у дорогому серцю отчому домі залишилися їхні колиски і спо­риші, їх перші радощі і печалі. Хоча живуть у великих містах, та душа так само, як і в ди­тинстві, птахою лине туди, де глибоко в землю вросло коріння їхнього роду.

Ведучий.

        І серед життєвих негараздів потріб­но частіше повертати туди, де і вітер своїми обіймами заспокоює, навіює душевну рівнова­гу, вселяє в душу надію. Тож нехай процвітає і не буде забутою благословенна батьківська земля, той покритий вранішнім серпанком бе­рег дитинства.

Крізь дощі, крізь сніги і тумани

Чи дороги туман обснує,

Приїжджайте частіше додому,

 Повертайтесь в дитинство своє.

                         Там ростуть чорнобривці та м'ята,

 Де пройшли ваші дні золоті.

 Лиш не можуть вічними стати

 Руки матері - крила святі.

    Народна мудрість твердить:  «Жінка тримає на своїх плечах три кутки хати, а чо­ловік - один». Тож на тендітних жіночих плечах весь тягар домашніх справ, сімейного благополуччя, відповідальність за здоров'я і майбутнє дітей.  Сьогодні для всіх матерів звучить пісня у виконанні  _______________________

Ось і завершується наше свято. Спасибі вам, люди добрі, що побували у нас на святі. Здо­ров'я, радості і щастя всім вам на довгі роки, твор­чої наснаги у труді. Хай ваша невтомна праця зако­лоситься рясним урожаєм.

 Нехай же завше слава лине про наше се­ло, про вас, господарі землі, наші земляки, про тих, хто вмілими руками багатий ростить урожай, хто славить хлібами наш дорогий волинський край!

   Ведучий.

   Шановні земляки і гості! Ми щиро дякуємо всім вам. Нехай сьогоднішнє свято зі­гріє ваші серця добром і залишить в них най­кращі спогади. І нехай всіх нас об'єднає любов до рідної землі.

І на останок хочеться всім побажати:

Хай рівно стеляться дороги

Поперед вами у житті.

Хай літ до ста всім вам під ноги

Спадають роси золоті.

Не знайте ви печалі й болю,

Не буде місця хай журбі.

Ми щастям вквітчаної долі щиро бажаєм вам в житті!

   Де свято - там і пісня. Це завжди так, бо ук­раїнська пісня - це бездонна душа українського на­роду, його слава, гордість.

Бо пісня - то невичерпне джерело,

вона святиня і скарбниця,

схили до ніг її своє чоло,

її любов'ю можна освятиться.

І на нашо­му ж святі будуть пісні хороші звучати.