Зустріч з ветеранами

          З кожним днем все далі в минуле відходять роки  Другої світової війни.  Та     живе   в   пам'яті   подвиг  нашого   народу,  який  у  священній боротьбі  з гітлерівськими загарбниками відстояв незалежність Вітчизни.

                        Пам'ятаєш, земле, сорок п'ятий,

                        стихле небо підняте салютом.

                        Пам'ятаєш, земле, сорок п'ятий?      

                        Земле, сорок перший не забудь!

                                  Сіяла даль у горах тишини

Уся земля, здавалось ніжно спала

Хто знав, що вже од миру до війни

Лиш п'ять хвилин нам доля залишала.

               Біда, мов смерч, насунула здаля.

           Заплакала обпалена земля,

           Немов чиєсь стривожене дитя...

           І мирне обірвалося життя!

                                                    (Звучить пісня "Священна війна").

Так почалась найжорстокіша, найтрагічніша війна XX століття....

                           

                           Гула, стогнала і ревла земля

                           Сивіли в горі мати і кохана.

                           В огні була Вкраїнонька моя,

                           Була війна жорстока, Вітчизняна

Враз  здригнулася земля,

Й глибока яма стала замість хати.

І зрозуміли всі, що це — війна!

І закричала страшно на подвір'ї мати...

Прийшла біда. Залізною рукою

Стискала серце, груди розривала...

 І чорним стало небо над рікою...

 А мати плакала та доньку все шукала.

Хто б це вгадав і по якій причині,

На скільки літ розтягнеться війна?

І звісно всім: земель багато в світі,

А рідна, батьківська — лише одна.

Гримить гроза війни. Іде розплата.

Покладено судьбу на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози?

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем,

Світ стрепенувся, кров'ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню.

На нашу землю й долю навалилась.

Тремтять гармати. Б'є на сполох дзвін,

Залізні круки вилітають з хмари.

 Горить Вкраїна з чотирьох сторін

 І на чужинців просить з неба кари.

 Синів, дочок благає: «Захистіть!»,

 Страждає в муках Україна мила.

 І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездоланна сила.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші, воїни - солдати

Ми знаємо - в нещадній тій війні

Змогли страшного ворога здолати.

(звучить запис пісні).

Хай же останньою буде            

На земній кулі ця війна!

Героїв згадувати будем!

А її — проклинаємо, згинь, чума!

Іменем жінки, що овдовіла.
Іменем матері, що з печалі сивіла

Іменем сина, що батька не знав,
Іменем батька, що в січі смертній впав,

Ми проклинаєм війну жорстоку,

Яка відібрала у людства спокій.

     

Іменем тих, хто в колисці сьогодні,

Іменем тих, хто над краєм безодні,

     

Іменем, ще не народжених,
Сном немовлят не стривожених

Клятву полеглим героям даєм,

Що на землі мир святий

Всі разом: ЗБЕРЕЖЕМ

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять,

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

Мені здається часом: ті солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не до землі лягли відпочивати,

А відлетіли в зграї журавлів.

Вони до нас у веснах прилітають

І голосно курличуть з-під небес...

Почувши їх, всі в сумі замовкають,

Згадавши тих, хто журавлем воскрес.

Летить у втомі зграя журавлина,

Летить туманом в надвечір'ї дня...

Можливо, і мене як свого сина

Чекає в небі воїнів сім'я.

Настане час — і в журавлиній зграї

Полину я в захмар'я по імлі,

Із-під небес мій голос залунає

До вас, кого залишу на землі.

Ми свято шануємо пам'ять усіх,

Хто власним життям нашу юність зберіг,

Хто впав за свободу в грізну годину

 За землю священну, за Україну.

Вони у бронзі й камені звелись

Летять роки і хмари понад ними

Все менше тих, хто бачив їх колись,

Все менше тих, хто бачив їх живими.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські та сни.

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, хто не прийшов з війни!

Війна багатьох виривала з рядів,

Жорстоке двадцяте століття…

Вдивляймося в очі батьків і дідів,

Вдивляймося в їхні обличчя.

Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Ми не бажаємо війни!

Хай над містами і нивами

Сіяє сонце з вишини,

Щоб ми росли щасливими!

                   Дай Боже, не чути нам грому гранат                                           Нехай, не приходиться юним вмирати                                           Щоб мирно й щасливо служив наш солдат                                     Хай в тузі не плаче зажурена мати.

І в наш неспокійний знедолений час                                                           Проходять і будні, і свята                                                                  
Дай Боже, щоб добре жилося у нас                                                           Щоб щастя й добро тільки знати.

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір

У тиші врочистій до Пам'яті йдем,

Що в серці відлунює грізно

В святому мовчанні над вічним вогнем

Схиляється наша Вітчизна.

Вклонімося великим тим рокам,

Тим славним командирам і бійцям,

І маршалам країни й рядовим.

Вклонімося  і мертвим, і живим.

Всім тим, кого не можна забувати,

Вклонімося  усім солдатам.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаєм своїм.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим

Сьогодні ми віддаємо данину пам'яті тим, хто загинув на фронтах війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

За ниви хлібні й ранки солов'їні,

За вітру шум і лагідні світання,

Усіх загиблих пошануймо нині

Скорботною хвилиною мовчання.

Вшануймо пам’ять загиблих в роки війни хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

                                            (Виходить учениця з лампадкою)

Палає небокрай рожевим золотом,

На повні груди дихає земля.

Повітря пахне хлібом, а не порохом

І голосом загиблих промовля:

«Не можна вбити правду,

Не можна топтати честь,

Не можна простити зраду,

Яка ще на світі є!»

Болить земля траншеями, окопами,

Затягуються рани давнини.

На тілі шрам, посічений негодами,

Залишений іще з часів війни.

Хай вічність над могилами клопочеться,

Вогнем солдатські душі зігріва.

Хай пам'ять в нашім серці не підточиться,

Вона ж священна і тому жива.

Життя торжествує в новім поколінні,

Та болі минулі - довіку нетлінні.

З граніту волає грізно і люто:

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

Вічний вогонь палає,

Дзвонить у далі століть.

Вічний вогонь закликає:

«Щастя живих бережіть!»

Вічний вогонь клекоче.

«Люди! Не треба війни,

Щоб не вмирали дочки,

Сестри, брати і сини».

Вічний вогонь палає,

Тужать берізки над ним,

Вічний вогонь вимагає:

           Разом :

«Миру і щастя живим!»

Через війну вели усі дороги,

Через біду, пекельний страх,

Щоб квітло сонцем свято Перемоги

І радістю світилося в очах.

Вітаємо зі святом всіх вас щиро!

Живіть здорові в щасті і в теплі!

Бажаєм всім любові, щастя, миру

На нашій рідній і святій землі!

Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют!

День Перемоги — це найкраще свято,

І на землі хай в мирі всі живуть!

                               Звучить пісня «День Победы».

Немає в Україні жодної родини, яку обминула війна. Старі сімейні альбоми зберігають для нащадків образи рідних, які понад 70 років тому залишили батьківську хату, щоб заступити дорогу ворогові, щоб захистити світ від фашизму.

1 ведучий: Вічна пам'ять героям!

                   Вічна пам'ять і слава!

2 ведучий: Вічна пам'ять полеглим,

                   Вічна пам'ять і слава!

Та від імені серця до вас ми звертаємось, люди,

     Згадаймо про них,  відомих і безіменних героїв.

Згадаймо, щоб не повторилось страшне лихоліття.

Згадаймо, щоб подякувати за життя...

      Згадаймо, щоб не було забуття...

Ведучий:

             ЗГАДАЙМО... їх імена, що ключем журавлиним у небі пливуть

                  Подвиги їх, що в піснях перед нами встають

                  Все, що ми можем з тобою – це не забувати,

                  Жити достойно їх пам'яті і працювати.

Ведучий: ПАМ'ЯТАЙМО про них і у праці, і в пісні-

                 Хай відомими стануть всі герої безвісні.

                 Крізь роки і надії, печаль і тривогу

                 Простелімо сьогодні із квітів дорогу,

                 І вклонімося низько убитим війною…

Разом:  Вічна Слава Героям,

             Вічна Пам'ять Героям!

Ведучий: Просимо покласти квіти пам'яті до Обеліску Слави загиблим воїнам.